Харчування і здоров'я. 

Якість харчування безпосередньо пов'язано із здоров'ям людини і його імунітетом. 

Харчовий фактор відіграє важливу роль не тільки в профілактиці, але і в лікуванні багатьох захворювань. Для нормального росту, розвитку і підтримки життєдіяльності організму необхідні білки, жири, вуглеводи, вітаміни і мінеральні солі в потрібному йому кількості. 

Неправильне харчування є однією з головних причин виникнення серцево-судинних захворювань, захворювань органів травлення, хвороб, пов'язаних з порушенням обміну речовин, ураження серцево-судинної, дихальної, травної та інших систем, різко знижується працездатність і стійкість до захворювань, що скорочує тривалість життя в середньому на 8-10 років. 

У натуральних продуктах багато біологічно активні речовини виявляються у рівних, а іноді і в більш високих концентраціях, ніж в застосовуваних лікарських засобах. Ось чому з найдавніших часів багато продуктів, в першу чергу овочі, фрукти, насіння, зелень, застосовують при лікуванні різних хвороб. 

Багато продуктів харчування надають бактерицидні дії, пригнічуючи ріст і розвиток різних мікроорганізмів. Так, яблучний сік затримує розвиток стафілокока, сік граната пригнічує ріст сальмонел, сік журавлини активний відносно різних кишкових, гнильних та інших мікроорганізмів. Всім відомі антимікробні властивості цибулі, часнику та інших продуктів. Тому сьогодні в світі гостро постало питання про екологічну чистоту їжі. 

Нітрати і нітрити. 

Нітрати - це солі азотної кислоти, з якими в рослини з грунту надходить азот - необхідний елемент для синтезу білків, амінокислот, хлорофілу й інших органічних сполук. 

Азот - складова частина життєво важливих для рослин, а також для тварин організмів сполук, наприклад білків. У рослини азот надходить з грунту, а потім через продовольчі та кормові культури потрапляє в організми тварин і людини. Зараз сільськогосподарські культури мало не повністю отримують мінеральний азот з хімічних добрив, тому що деяких органічних добрив не вистачає для збіднених азотом грунтів. Однак на відміну від органічних добрив у хімічних добривах не відбувається вільного виділення в природних умовах поживних речовин. 

Значить, не виходить і "гармонійного" харчування сільськогосподарських культур, що задовольняє вимоги їх зростання. У результаті відбувається надлишкове азотне живлення рослин і внаслідок цього накопичення в ньому нітратів 

Надлишок азотних добрив веде до зниження якості рослинної продукції, погіршення її смакових властивостей, зниження витривалості рослин до хвороб і шкідників, що, у свою чергу, змушує хлібороба збільшувати застосування отрутохімікатів. Вони також накопичуються в рослинах. 

Наші фахівці відзначають, що наприклад в імпортному картоплі вміст нітратів майже в 2 рази вище, ніж у вітчизняному. 

Підвищений вміст нітратів призводить до утворення нітритів, шкідливих для здоров'я людини. Вживання такої продукції може викликати у людини серйозні отруєння, і навіть смерть. 

Генномодифіковані продукти. 

До основних ризиків промислового обробітку ГМ-культур відносяться: 

-Управління перенесенням генів з ГМ-культур у сорту традиційної селекції; 

-Управління практично неконтрольованим поширенням ГМ-культур за межі дозволених для їх посівів площ; 

-Правильні оцінка та планування ротації ГМ-культур; 

-Контроль біологічної повноцінності та безпеки врожаю ГМ-культур; 

-Міжтериторіальні і міждержавні потоки насіння ГМ-культур 

У сортах, створюваних традиційними методами, створювана стійкість співвідноситься з іншими її типами і, відповідно, може регулюватися. У разі ГМ - культур це неможливо. Ця небезпека може виявитися дуже великий при створенні сортів ГМ-культур, високо стійких до однієї хвороби. При домінуванні в агроценозах вони будуть створювати сильний тиск відбору на користь штамів патогенів, що долають стійкість. 

При сповільненій сортосмене це буде приводити до сильних епіфітотій та панфітотіям, оскільки у всіх країнах будуть генетично однорідні ГМ сорти певної культури. 

Важливим фактором, сприятливим епіфітотій, можуть стати грунту під ГМ-культурами. Показано, що фіто-маса Bt-кукурудзи дійсно значно знижує загальну метаболічну активність грунту (Saxena, Stotzky, 2001). Отже, це може негативно впливати на супрессівносгь грунту щодо збудників кореневих гнилей. Це питання вимагає серйозного вивчення, оскільки під Bt-культурами можуть бути зайняті великі площі. 

Загалом, ми вже зараз маємо таку ситуацію із Bt-культурами, коли резистентність до них цільових шкідників швидко наростає. Якщо врахувати, що їх вирощують вже в 62 країнах, то такий відбір резистентних форм в широкому масштабі неминучий. 

При цьому слід враховувати, що введення в агроценози всього 5% посівів ГМ-культур здатне необоротно порушити, які склалися при обробітку традиційних сортів адаптовані комплекси агроекосистем. 

Ця закономірність справедлива для всіх ГМ-культур, стійких до гербіцидів, шкідників і хвороб. 

У 1995 р. уряд США дозволив комерційне використання Bt-захищених культур за умови неухильного дотримання стратегії стримування розвитку різі-стентності шкідників до Bt-токсинів. Слід також враховувати, що гени, що відповідають за синтез Bt-токсинів у ГМ-культур, можуть вбудовуватися в геноми бактерій Є. coli і В. subtilis, що складають основу мікрофлори шлунка людини, сільськогосподарських тварин і птахів. 

У результаті такої генетичної трансформації ці мікроорганізми можуть виробляти токсини, які руйнують слизову шлунка. 

ГМ-культури, які мають комплексною стійкістю до шкідників і гербіцидів, мають всі недоліки ГМ-культур з одним типом стійкості і можуть стати джерелом виникнення рас шкідників і штамів фітопатогенів з перехресною стійкістю. 

Це тим більше ймовірно, що всі типи ГМ-культур, уражаються хворобами та шкідниками (крім цільових), як і традиційні сорти. 

Спектр стійкості ГМ-культур до фитопатогенам не ширше, ніж у традиційних сортів. У той же час, якщо для останніх ми можемо спрогнозувати довготривалі наслідки їх стійкості до окремих видів фітопатогенів і швидко реагувати на екстремальні ситуації, то для ГМ-культур це неможливо. 

Іншими словами, обробіток трансгенних культур не звільняє від проведення хімічної боротьби зі шкідниками і хворобами, але ця область майже не вивчена. 

Непередбачувана фитопатологічна ситуація при обробленні ГМ-культур і з точки зору їх генетики. Виявлено, що трансгенна соя містить кілька фрагментів ДНК, походження та функції яких встановити неможливо. Дозвіл на використання цих фрагментів при реєстрації ГМ-сої отримано не було. 

Можна припустити, що й інші ГМ-культури містять "зайві" фрагменти ДНК, які можуть порушувати процеси, що відповідають за синтез нормальних, в тому числі і захисних білків. Тим більше, що фірми не інформують про такі вставках і передбачити поведінку цих культур в агроценозах неможливо. 

При масовому вирощуванні ГМ-культур генетичне забруднення історично виникли вирощуваних культур стане незворотним.